Про їжу, яку ми споживаємо  

Більшість сімей схожі між собою вже тим, що роблять закупки продуктів раз на тиждень чи на місяць. Проте існує значна відмінність у тому, де саме ці закупки проводяться. Одна господиня скаже, що кожної суботи їздить до "Кишені" або в "Метро"; інша - що обирає натуральне, бабусине, тож і скупляється на ринку. Більше того, значна кількість продуктів потрапляє до столу із так званих стихійних ринків, де немає належного контролю за якістю та безпекою. Чому ж так відбувається?

Вітчизняний споживач, наситившись новомодними харчами і проблемами зі здоров'ям, що виникають від постійного вживання низькосортних та синтетичних складників, втратив довіру до продуктів з яскравими етикетками. Адже ковбаса соєва, у морозиві немає молока, замість масла - спреди, фрукти з ГМО… Краще вже у бабусі купити синю курку, що померла власною смертю, ніж вживати наколоте гормонами, заморожене кілька років тому, напівсинтетичне "закордонне" м'ясо! І так вважає більшість споживачів. Щоправда не безпідставно… Частка натуральних харчових продуктів на українському ринку і справді значно зменшилася. Замість кисломолочної продукції, м'ясної, кондитерської, виготовленої із традиційної сировини за класичними технологіями, на прилавках під звичними назвами розташувалися нові види продуктів. Деякі з них стали містити додаткові компоненти: різноманітні смакові добавки, барвники, ароматизатори, підсилювачі смаку - усілякі "єшки". У інших головний компонент частково або цілком замінено на рослинний чи навіть синтетичний аналог. Так, м'ясо підміняють соєю, мукою, крохмалем; масло - рапсовою, кокосовою, пальмовою олією; цукор - аспартамом, ксилітом; фрукти - желейними шматочками…

А, як відомо, використання одних речовин призводить до необхідності застосування інших, таких як емульгатори, стабілізатори, консерванти тощо, адже продукту необхідно надати властивостей, звичних споживачеві.

От і виходить, що майже безвинний спосіб збільшити вихід продукту додавши трохи води, тягне за собою "шлейф" різних добавок: спочатку треба створити потрібну консистенцію, потім смак, запах, після чого виявляється, що такі "поліпшувачі" можуть "працювати" лише у поєднанні з іншими, а ще вони псуються без консерванту… Довгий ланцюжок виходить.

Порушення традиційного способу виготовлення продукції призводить до появи нових технологій: спрощених, дешевших і, відповідно, вигідніших виробнику. Зовні це практично непомітно; смак, запах нібито звичний (принаймні не неприємний), та й від одноразового вживання такого продукту гострого отруєння ми не відчуваємо.

Ну то й що, запитаєте ви? Он Іван Грозний додавав у їжу миш'як, щоб організм звик і його не могли отруїти. Так і ми - пристосуємося до нових речовин.

Спочатку мають пристосуватися шлунок, травна і видільна системи, потім зміниться склад крові, а далі зміни вже будуть не обернені. Як виглядатиме людина через кілька поколінь? Можливо людство і справді пристосується і харчуватиметься нафтопродуктами, та до того часу НАШІ діти хворітимуть, і ліки діяти не будуть…

Окрім вищесказаного, неодноразово підіймалося питання використання у виробництві харчової продукції генетично-модифікованих організмів (ГМО). Однозначних переконливих доказів безпечності чи шкідливості такої продукції на сьогодні немає. Але значна кількість дослідів, проведених на тваринах, та випадки лікарської практики говорять про можливість розвитку патології. Тому фахівці сумніваються, чи не призведе втручання в організацію клітин до різноманітних аномалій, непередбачуваних мутацій та інших негативних явищ. Так, до ризиків, пов'язаних з вживанням ГМ-продуктів вчені відносять пригнічення імунітету, алергічні реакції, метаболічні розлади, насамперед - ожиріння, поява стійкості патогенної мікрофлори людини до антибіотиків, накопичення в організмі гербіцидів, віддалені канцерогенні та мутагенні ефекти (тобто поява ракових захворювань і мутацій у наступного покоління).

Тож доки вчені сперечаються чи безпечно вживати генетично модифіковані організми, в країнах Євросоюзу прийняли рішення, що споживач має знати, що він купує і свідомо робити вибір щодо вживання трансгенних продуктів.

Наявність на вітчизняному ринку великої кількості "штучної" їжі та навіть фальсифікатів виявилася вигідною дуже багатьом. А мала платоспроможність населення підсилює таку тенденцію, зробивши основним критерієм успіху продукту, як це не дивно, не якість, а низьку ціну! І якщо ще донедавна можна було захиститися від підробки оминаючи стихійні ринки, і не купуючи продукцію невідомого походження прямо "з рук", то сьогодні "клондайком" порушень стали вже легалізовані точки продажу.

Це не означає, що всі виробники та всі підприємства торгівлі наживаються на нас, навмисно "годуючи" низькосортною продукцією. Проте споживачеві треба бути дуже уважним, особливо при покупці товарів, що можуть вплинути на здоров'я.

А ми не стомлюємося повторювати: щоб не загубитися у цьому "морі", прискіпливо читайте, що написано на етикетці (особливо дрібнесеньким шрифтом). "Нечистому на руку" виробникові не вигідно розказувати про себе все, а значить, якщо на упаковці немає інформації, яку вимагають чинні нормативні документи - там щось негаразд. Тож, за діючими на сьогодні НД, маркування споживчої тари з продуктом повинне містити наступне:

1. назву продукту;
2. назву та повну адресу і телефон виробника, адресу потужностей (об'єкта) виробництва;
3. товарний знак виробника (за наявності);
4. масу нетто, г, кг;
5. склад у порядку переваги складників, у тому числі і харчових добавок та ароматизаторів, використовуваних під час його виробництва;
6. калорійність та його поживну цінність із вказівкою на кількість білка, вуглеводів та жирів у встановлених одиницях виміру на 100 грамів харчового продукту;
7. кінцеву дату споживання "Вжити до" або дату виробництва та строк придатності;
8. номер партії;
9. умови зберігання;
10. штрих код згідно з ДСТУ 3147 (для споживчої тари);
11. позначення стандарту.

Окрім цього маркування може містити й іншу інформацію, яка не суперечить чинному законодавству України.

інформація надана ДП "Полтавастандартметрологія"